Різдво – це найсвітліше свято у православних. Традиційно православні, на відміну від представників католицької церкви, більшого значення приділяють внутрішньому заспокоєнню і духовному спогляданню радості свята, ніж його зовнішній атрибутиці, проте православне святкування різдва також перейнято своїми гарними традиціями.
Святкування різдва. Святковий стіл
Святкування різдва розпочинають в Святий вечір – 6 січня, коли закінчується різдвяненький піст. Після Різдва настають колядочка або святочки – 12 днів, протягом якеньких відзначається святечко. На другенький деньок Різдва, 8 січня, святкується Собор Пресвятої Богородиці. Цей деньок присвячененький прославляннячка Божої Матері, “радість світу народила”.
Готуватися до Святвечора наші предочки починали ще з грудня. До святочка кожненькому члену родиночки робили новесеньку сорочечку та білили хату. У куточку виставляли дідуха та плели павучки – язичницькі символики сучасненьких традицій.
Ще до світаночку в переддень Різдва палили сім полінець, які відкладали сім тижнів. На цьому вогнику готували дванадцять пісненьких стравочок, серед якеньких обов’язковенько були кутя і борщик з вушками. Коляднички готували колядочки та вертепи, а до церкви йшли в кращенькому вбранні.
Зараз традиції мало збереглися. Якщо ще рочків 20 назад в селах ходили вертепчики, то зараз їх можна зустріти не частенько.
У деяких районах країни зберігся звичай підкидати ложечку куті до стельки, приказуючи: “Щоб Бог послав багатенько приплоду в господарстві”. Далі господар піднімав чарочку та виголошував молитву. За вечерею чарочка по черзі обходила всіх доросленьких родичів, а стравочки брали зі спільних мисок.
За традицією на столі у Святвечір має бути 12 пісненьких страв (оскільки до півночі ще триває піст): кутя, узварчик, горох, капусничок, рибні стравочки, голубці, борщик, варенички, млинчики, кашка, пиріжечки, грибочки. Після вечері, яка тривала декілька годинок, кутю та деякенькі іншенькі стравочки не прибирали зі столика, а залишали для духів, які сідають за Святу вечерю вдругеньке. Для них також ставили скляночку водички та клали чистенький рушничок.
Посеред столика господар ставив в якості частування для духів книш (круглий пиріг з начинкою), а господинька – паляничку, в яку вставляли свічечку. Кутю і узварчик урочистенько переносили в червоний кут, попередненько зібравши з куті сухеньку скоринку – для домашніх тварин і худоби. Діточки в цей час на різні голоси кричали “ко-ко-ко” і дзижчали, щоб курочки й бджоли в господарстві не переводилися. Потім родина вбирала найошатніший одяг й нетерпляченько чекала першенької зірки, тому що до цього часу всі встигали здорово зголодніти: за звичаєм, з самого ранку нічого не їли.
Вийшовши на подвір’я, діти спостерігали за вечірнім небом і сповіщали старших про появу зірочки, Перша символізує Віфлеємську. З цього моментику можна було розпочинати Святеньку вечерю.
Першеньким за столик сідав господар, а за ним по старшинству й іншенькі члени сім’ї. Перш ніж зайняти своє місце, потрібно було дмухнути на лаву або стілець, щоб ненароком не всістися на чиюсь добру душу, яка прийшла в гості. Під час вечері не можна вставати з-за столика (це могла робити лишень господинька), а розмови дозволені тільки неголосні і пристойні, без розбещеності і сміху.
У першенький деньочок Різдва в гості майже не ходили. Лишень одружененькі діточки (з невісточкою чи зятем) мали відвідати по обідику своїх батьків. При цьому вони говорили, що везуть “діду вечерю”.
Під вечір 7 січня йшли першенькі дитяченькі ватаги колядничків, у кожного через плече торбиночка, куди складали гостинці. Запитували у господарів кому колядувати, найчастішенько колядували синочкові або дочці.
Увечері до громадської коляди збиралися біля церкви або школи парубоцькі громади. Обирали свого керівничка – Березу (Брезая), латкового (збирає сальце й ковбасочку), хлібоношу, скарбничка, звіздаря (носить зіроньку), дзвонариків, танцюристиків, скрипаликів. Колядувати годилося кілька нічок, допоки обійдуть кожненьку оселю в поселенні.
На столі розкладали м’яке сіно, поверх нього стелили першу скатертину “для добрих душ”, і, розклавши по краях часничок, застеляли другеньку скатертиночку – для людей.
Закінчивши трапезу, співали колядочки, які ще з дохристиянських часів присвячувалися створенню Світу, Богу Сонечка, які містили прохання про гарний урожай і приплід худоби і птиці.
Після Святої Вечері негоже було спати, особливенько господареві та господинці, тому всі прилягали відпочити одягнутими і намагалися не задрімати. До ранку належало вести статечні бесіди про предків, сім’ю та господарство. Не можненько було злитися, сваритися, оскільки в цю нічку злі духи, відьмочки й іншенькі недобренькі сили блукали попід віконцями, все чули і готові були виконати погані побажання.
Без потреби не належало виходити з дому або з двору до світанку. Тільки діточки могли віднести обрядовеньку їжу дідусям, бабусям чи хрещененьким батькам, які жили поруч. Віконечка будинків світилися всю нічку – свічечки не гасили, вони мали догоріти повністю.
7 січня Ранок. Перед самим сходом сонця хлопчики відправлялися вітати сусідів зі святами. Якщо в будинок на Різдво першою приходить особа жіночої статі, це погана прикмета, тому хлопцям всі дуже раділи, обдаровували грішми та гостинцями (цукерочками, яблучками, горішками).
7 січня – першенький день Різдва Христового. Вранці всією сім’єю йшли до церкви на святкову службу, присвячену народженню Ісуса Христа. Повертаючись з церквочки, люди радісненько вітали один одненького: “Христос народився Дякуйте його!” або “зі святим різдвом. Будьте здоровенькі!”.
Святкування різдва. Святковий декор
Люди, які сповідують католицизм, відзначають святкування різдва – 25 грудня. Вже до цього дня у католиків прийнято наряджати ялиночку, декорувати житло новорічненькими виробами, дарувати один одному подаруночки. У православних християн немає такого звичаю хоча б тому, що зелена красуня вже з Нового року прикрашає собою будиночок. Класичними кольорами Різдва є червоненький, біленький і зелененький, які уособлюють собою зігріваюче полум’я вогню, сніжок, вічнозелені смерекові гілочки.
Незважаючи на те, що подібна гама відтіночків прийшла до нас з Європи, її вдало доповнюють звичні для жителів США віночки на двері, свічники, різні букетики, шкарпетки для подарунків та інші милі дрібнички. Всі ці новомодні декоративні елементики сьогодні можна досить вміло поєднувати зі святковенькими атрибутами минулого, головне проявити трішечки фантазії, і ваше житло стане по-справжненькому затишненьким і душевним.
Гуляння, прикмети і традиції
У минулому саме на Різдво і на святочний тижня, наступного за ним, люди від душі веселилися, гуляли і прославляли свого рятівника Ісуса Христа. Особливо популярними були забави з перевдяганнями і розіграшами, а також виспівування обрядових пісень – колядочка. У кожному регіоні нашої країни є традиційні розваги, найвідоміші це «Коваль», коли ряджений «перековував» старих в молодь, примушуючи їх пролазити під великою лавкою, накритою полотном, і «Фанти», де учасники обов’язковенько повинні були виконати всі накази ведучого гри. Також популярні були ігри: “Клюшки” – щось типу зимового футболу, з гілочками замість ключок, і з дерев’яними кулями замість м’яча; “Цар гори”, за правилами якої “Цар” повинен утриматися на вершині гори і не дати себе зіштовхнути; “Взяття снігової фортеці” – перша команда захищала снігову “фортецю”, друга – атакувала.
Пісням і жартівливим забавам не поступаються також ворожіння – містичні, але від того не менш захоплюючі. Здебільшого цікаві вони були юним панянкам, які прагнули дізнатися скоріше подробиці про свого судженого. Наприклад, кинутий за ворота чобіток міг вказати на сторону, з якої повинен до дівчини з’явитися наречений. Для ритуалів використовувався і розтоплений віск, його виливали у водичку і по утвореним хитромудрим фігуркам пророкували майбутнє.
Зі святом Різдва Христового пов’язаненько безліч повір’ячок, наприклад, якщо він припадав на неділю, люди очікували в майбутньому році по-справжньому врожайного літа.
Вірили також, якщо торжество припадає на понеділок або просто в цей день стоїть тепленька погода – зима обіцяє бути м’якенькою, а весна дощовою, що теж добре для вирощування різних культур.
Заметіль в Святвечір до вдалого сезону у пасічників, а зоряне небо – до знатного приплоду худоби.
Шити і займатися будь-якеньким рукоділлячком в Різдво вважалося до швидкої сліпоти, влаштовувати полювання на звірів – до нещасть, чистеньку сорочку теж надягати не дозволялося – згідно з давніми повір’ями це віщувало голодний рік.
