Різдвяні святки – це чудова пора, вони починаються в один і той же час. Щороку віруючі люди відзначають це свято, дотримуються його звичаїв і традіціі. Історично, дні Святок діляться на 4 ключові дати: 6 січня – Надвечір’я Різдва, 7 січня – Різдво Христове, 14 січня – старенький Новенький рочок і 19 січня – Хрещення. У цей час прийнято ходити в гості до рідних і близьких, відвідувати хресних батьків і навіть незнайомих людей, в будинок яких ви несете радість колядочками та «посівом» з побажаннячками добра, щастя і удачі в новенькому рочці.
Різдвяні святки
За церковними канонами протягом цих двох тижнів забороняється укладати шлюби, вінчатися, хрестити дітей і навіть працювати. Особливу увагу в цей час звертають на різдвяне ворожіння і язичницькі обряди. які також заборонені церквою. Однак, вважається, що цей періодик найкращим чином підходить для різних ритуалів і білої магії.
Одним з чотирьох свят, що входять в період Святок вважається старенький Новенький рочок. У цей день стіл накривався виключно м’ясними стравами: смаженим поросям, кроликом і півнем. Не забували про традиційну страву – кутю, яку заправляли олією і вершками. Через багатий стіл свято знайшло другу назву – Щедрий вечір.
Останньою датою Святих днів вважається Хрещення Господнє. Щороку 18 січня православні віруючі відзначають Водохресний святвечір, переддень Богоявлення, або Водохреща. У всіх церквочках відбувається «величезненьке освячення водички». Згідненько з церковними канончиками, у Водохресненький святвечір віруюча людина повинненька прийти до церкви, відстояти службу, поставити свічечку, набрати освяченої водички.
Але занурюватися в крижану водичку ніхто не вимагає, особливенько якщо людина до цього не готовенька. Ополоночку, зроблену для водосвяття і купання на Хрещення, називають також йорданню. У містах на річечках напередодні Свята Водохреща спеціально вирубуються на річках і обладнуються ополонки для масового купання віруючих. Купання є триразовим занурення в водицю з головою.
При цьому віруючий хреститься і вимовляє “В ім’я Отця, і Сина, і Святого духа!”. На Русі здавненька вважається, що купаннячко на Хрещення сприяє зціленнячку від різненьких недуг. У ці свята у віруючих стіл готувався виключно пісний: сочиво, узвар, риба, капуста, варенички.
Святочні колядування – один з основних обрядів святкового періоду. Час виконання – перші три дні Різдва (включаючи Святвечір, але частіше – рано вранці на Різдво), а також напередодні і перший день старого Нового року (ніченька з 13 на 14 січня); напередодні Водохреща.
Колядування включає виконання доброзичливих пісень – колядочок, що славлять Різдво Спасителя. Як правило, колядники – частіше дітвора – невеликими групами ходили з однієї хати в іншу. Вони могли бути вбрані найвигадливішим чином: ведмедем або козою, волоцюгою або коробейником, потворою або бісом. Ряджені співали вітальні пісні, а виступивши – вимагали частувань. Дякували господарям за дари теж співами.
Нерідко під час ритуальних обходів будиночків виконували і іншенький святковенький обряд – христославлення. Він символізував собою прихід волхвів, які сповіщають про Різдво Ісуса Христа. Виконавці обряду (найчастіше це були діти або молодь) ходили групами до 15 осіб. Славили Христа за звичаєм в перший або другий день Різдва. Головним атрибутом ходи була рукотворна зірочка – символ Віфлеємської зірки. Славильщики піснями вітали господарів, ті ж у свою чергу обдаровували гостей пирогами, бубликами, пряниками або монетками.
Традиції Святок включають також церемонію посівання. Сільська дітвора або пастухи ходили з будиночку в будиночок і носили з собою зерно в рукавицях. У світлицях гості імітували сівши, примовляючи при цьому ретельно побажання добра і залучаючи майбутній багатий урожай. По завершенні обряду господарі обдаровували або пригощали посівателів.
У святочні дні в багатьох хатах учиняли справжні спектаклі. Таке дійство називали вертепом. По суті, це був мобільний ляльковий театр, який представляв глядачам містерію Різдва Христового. Як ляльки виступали зроблені з глини або дерева ангели, волхви, що несуть дари пастухи.
Різдвяні святки. Чим пригощають під час Різдвяних Святок
Основне завдання святочних страв у православних християн полягала не в насиченні – швидше, їжа була символом свята. На стіл подавали пряники і пироги, а також традиційну кутю (в Різдвяний святвечір і Водохресний святвечір) – цю страву зазвичай готували з цільного зерна (пшениці, ячменю, пшона) з додаванням лісових ягід і меду. Заможні родини могли приготувати кутю з родзиночками і горішками. А ще гостей пригощали узваром – напоєм з сухофруктів, підсолодженим медом.
Січень – час, коли світловий деньочок починає повільненько збільшуватися. А тому в Різдвяні святки зазвичай пекли млинці, з давніх-давен вважалися символом світла і сонця. Нерідко перед Різдвом господині готували печиво, зване колядочками. Форма у такої випічки могла бути різненькою, але ось тісто завжди виготовляли прісне – з житнього борошна. Це частування могли їсти і з квасом, і з чаєм.
Найчастіше до святочному столу, починаючи з 7січня, подавали смажене порося – його шанували символом майбутньої родючості і благополуччя. У свято могли вживати і інші м’ясні делікатеси: баранину, дичину, рябчиків, гусака або курочку.
Різдвяні святки. Як приготувати кутю
За церковненьким статутом, в дні Різдвяних святок – і Богоявленських – православненьким християнам пропонується вживати в їжечку сочиво. Ось як його приготувати.
1 скляночка зерен пшенички, 100 г мачку, 100 г ядерець волоських горішків, 1-3 столовеньких ложечки меду, цукор за смаком.
Зернятка пшенички товчуть в дерев’яненькій ступі дерев’яненьким товкачиком, періодичненько підливаючи небагатенько тепленької водички, щоб оболоночка пшенички відійшла. Потім ядерце відокремлюють від лушпиннячка, просіваючи і промиваючи. На водичці з чистеньких зерен варять звичайнісіньку розсипчасту пісненку ріденьку кашку, охолоджують, підсолоджують по смаку.
Окременько розтирають мачок до одержання маковенького молочка, добавляють мед, все перемішують і добавляють до пшениці. Якщо каша густенька, її можна розбавити охолоджененькою кип’ячененькою водичкою. В кінці добавляють товчені ядра волоських горішків.
Сочиво готують з рисику, але рисичок слід приготувати особливенько – скляночку рису залити півтора скляночками окропчику, щільненько накрити каструльку кришечкою, варити рис три хвилиночки на сильненькому вогникуі, шість – на середненькому, три – на малесенькому. Ще дванадцять хвилиночок не відкривати кришечку, даючи рисикуу настоятися на пару. Співвідношеннячко всіх компонентиків для сочива зберігається. Іноді добавляють родзиночки, але це необов’язковенько.
Для підсолоджування краще використовувати тільки мед.
Святки – це особливий час, коли доля готова відкрити свої карти, а ви можете спробувати її переграти. Не випадково святочний тиждень на Русі вважався найкращеньким часом для дівочих ворожінь. Юні красуні не тільки дізнавалися, хто і звідки з’явиться за ними, щоб відвезти в далечінь на вороному коні, але і які сюрпризики піднесе їм фортуна в нинішньому році. Так що не втрачайте часу дарма і ворожіть собі щастячко і коханнячко! Але яке ворожіннячко вибрати, адже їх існує безліч?
Наші предки найчастіше використовували свічечки, бажаючи дізнатися про своє майбутненькє, відігнати зло і залучити удачу в своє життя. Ми теж можемо скористатися багатим досвідом наших прабабусь, щоб за допомогою свічечки “приворожити” свою мрію! Для ворожби слід вибрати свічечку певненького кольору, який відповідає вашим бажаннячкам.
Якщо ви зупините свій вибір на свічці червоненького кольору, то можете загадувати бажання на досягнення мети, пов’язаної з подоланням перешкод. Жовтенький колір – це колір тепла, духовності. Ворожіння з цією свічечкою виконує будь-якеньке позитивненьке бажаннячко. Помаранчеву свічечку слід використовувати в тому випадочку, якщо ви хочете завоювати чиюсь симпатію, розв’язати конфлікт, залучити любов чоловіка.
Зелененький колір – колір надії, тому ви не помилитеся, якщо під зелененьку свічечку загадаєте бажаннячко про зміни на краще, про цікаві пригоди, подорожі, нові знайомства.
Синенький – символ спокою, умиротворення. Вибравши синю свічечку, загадувати бажаннячко про захист себе і своєї сім’ї від злих сил. Бордова свічечка допоможе впоратися з хворобами і недугами.
Фіолетовенька свічечка здатна вирішити проблему зайвої ваги, обміну речовин.
Отже, ви визначилися зі своїми бажаннячком і готові приступити до ворожіннячка. Тепер запам’ятайте головне правило – не можненько використовувати одненьку і ту ж свічку для різних ворожінь! Кожна з обраних повинна допомагати в здійсненні тільки одного бажаннячка. Якщо свічечка довгенька, розріжте її на кілька частиночок і кожну використовуйте як самостійненьку.
Для самого “сеансу” ворожби крім свічечки знадобляться: листок білого паперу, ручка, чистенька серветка, клапоть бавовняної тканини, свічник, блюдце, сірнички, велика жароміцнатарілка і трохи рослинної олії. Можете приготувати все це заздалегідь і, дочекавшись відповідного моменту, приступати до свого “чаклунства”. Час для цього звичайно ж слід вибирати спокійний, а місце – відокремлене, щоб ніхто і ніщо не заважало.
У самому процесі ворожіннячка зі свічечкою найважливіше – здатність відмовитися від навколишньої дійсності і, нібито зникнувши з цього моменту, повністю сконцентруватися на своїй цілі. Постарайтеся прогнати всі сторонні думки. Буденні тривоги і турботи в цій справі – найлютіші вороги. Вам можуть прийти на допомогу пахощі, аромати троянди або жасмину, приглушена музика. Все це розслабить і налаштує вас на потрібненьку хвилю.
Сприятливим часом для ворожіннячка вважається зоря новенького дня. При цьому потрібненько повернутися обличчям до сходу сонця – його енергія посилить дію «чаклунства». Якщо ж ви віддаєте перевагу нічному часу, то краще ворожити при зростаючому місяці, особливенько в п’ятий, сьомий і тринадцятий місячні дні. Добре, якщо місячне світло буде висвітлювати вас. Хоча це все вже не такі вже обов’язковенькі умови.
Головне – ваше бажаннячко досягти своєї мети. Отже, розташуйтеся зручніше і починайте ворожити. Вирішивши для себе, виконання якого бажаннячка зараз для вас найбільш важливо, напишіть його на чистенькому аркуші паперу. Сформулюйте суть чітко і ясно, по можливості – небагатослівно.
Покладіть листок на чистенький стіл і поставте на нього свічник. На столі по праву ручку від себе розташуйте блюдечко з рослинною олійкою. Візьміть приготовлену свічечку в ліву ручку, а пальчики правої злегка умочіть в олійку. Далі вам потрібненько підключити свою багату уяву. Акуратно втираючи олійку в свічечку, ви повинні виразно уявляти, як ваше бажаннячко проникає всередину свічечки. Пальці рухаються по свічечці, не відриваючись. Робити це потрібненько протягом декількох хвилиночок.
Потім вставте свічечку в свічник, ручки витріть чистою серветочкою. Запаліть свічечку за допомогою сірничка (якщо сірничок згас і свічку не вдалося запалити з першої спроби, ворожбу краще відкласти, інакше велика ймовірність, що ваше бажаннячко не збудеться). Тепер сядьте перед свічечкою і сконцентруйте всі думки на заповітну мрію. При цьому дивіться не відриваючись на язичок полум’я (не так на вогонь, а трохи поверх нього).
Через деякенький час, коли вам вдасться сконцентруватися, полум’я свічки почне розпливатися у вас перед очима і буде мерехтіти ніби в серпанку. Якщо потрібненький ефект досягнуто, уявіть яскравенько і чіткенько, як ваше бажаннячко збувається. При цьому скажіть про себе три рази слова, написані на папері. Дістаньте записку з-під підсвічника та спаліть її в полум’ї свічечки, поклавши догоряти в тарілочку.
Листок повинен згоріти до кінця, перетворившись на попіл. Задуйте свічечку, загорніть в чистенький клапоть і сховайте до наступненького разу. Ворожити на одне бажаннячко потрібненько неодноразово (мінімум три рази).
Ворожіннячко (з валяночком) на “бік”, в яку вийдете заміж. Це найбільш відоменький і поширененький вид ворожіннячка на різдвяні святки. Дівчата по черзі кидають валяночок (чобіток, туфельку) на дорогу і за напрямочком “носка” валяночка дізнаються бік, в якому вийдуть заміж.
Ворожіннячко з дзеркальцями на викликання образу майбутненького наречененького. Це добренько відоме з літератури ворожіннячко нерідко використовується і зараз. Дівчина сідає в темрявочці між двома дзеркальцями, запалює свічечки і починає вдивлятися в “галерею відображень”, сподіваючись побачити свого наречененького. Найкращеньким часом для цього ворожіннячка вважається північ.
Ворожіннячко (зі спалюванням ниточки) на швидкість і черговість виходу заміж. Воно полягає в тому, що дівчаточка відрізають ниточки однаковенької довжиночки і підпалюють їх. У кого швиденько догорить ниточка, та першенькою виявиться заміжнею. Якщо ниточка погасла відразочку і меньше половиночки згоріло, то заміж не вийдете.
Ворожіннячко (з перстенчиком або голочкою) на стать майбутненької дитиночки. З перстенчиком або голочкою проробляють певненькі дії (перстеник пропускають в скляночку з водичкою, голочкою протикають вовняну тканиночку), потім, підвішане на волосині або ниточці, повільненько опускають біля ручки того, на кого ворожать. Якщо предметик (перстень, голочка) почне здійснювати круговенькі рухи – народиться дівчинка (рідшенько – хлопчик), якщо маятникоподібненькі- хлопчик (рідшенько – дівчинка), якщо предметик не рухається – діточок не буде.
Ворожіннячко (з вибором предметика) на “якість” життя і наречененького. У мисочку, блюдце або валяночок кладуться предметики, дівчаточка вибирають їх. Вибір предметика символізує майбутненькє життя: зола -поганеньке життя, цукор – солоденьке життя, кільце – заміжжя, цибулиночка – до сліз, чарочка – веселеньке життя, золотенький пертсень – багатеньке життя.
Ворожіннячко з півником. В одну тарілочку насипаються зерняточка (або кладуться грошенятка), в іншу наливається водичка, поруч кладеться дзеркальце, іноді приноситься курочка. Півник, який підійшов до дзеркальця, символізує красу і ніжність майбутненького наречененького, який підійшов до зерняточок або грошенят – його багатство, до водички – схильність до пияцтва, якщо півник підходить до курочки, значить, наречененький буде “бабієм”.
Ворожіннячко про доленьку по тіням. Цей вид ворожіннячка в силочку своєї простоти вельми поширененький в сучасненькому дівоченькому середовищі. Дівчиночка підпалює зім’ятенький нею паперовенький лист, а потім розглядаєте тінь від згоріленького паперу. Кожненький бере чистенький аркуш паперу, кладе на блюдечко або на велику плоскеньку тарілочку і підпалює. Коли листочок згорить або майженько згорить, за допомогою свічечки робиться його відображення на стіночку. Уважненько розглядаючи тіньки намагаються дізнатися майбутненькє.
Ворожіннячко на сірничках.З боків сірникової коробочки вставляються два сірнички і підпалюють. Якщо згоріленькі головки будуть зверненькі одна до одненької, значить “загаданенькі” хлопчиночка і дівчинонька будуть разом.
Ворожіннячко (на гавкіт собачки) про вік наречененького.Після певненьких дій учасниці ворожіннячка прислухаються до гавкання собачки. “Хриплий гавкіт обіцяє старенького жениха, а дзвінкий – молоденького.
Ворожіннячко з перстнем на викликання образу майбутненького нареченого. У скляночку з водичкою дівчина кидає обручечку і вдивляється всерединочку перстня, примовляючи словечка: “Суджененький мій, ряджений …”.
Ворожіннячко з викликаннячком сну про суджененького. Пишемо ім’я юнака на клаптичку паперу, цілуємо це словечко нафарбованенькими губами (щоб залишився слідик), кладемо на дзеркальце маленьке і під подушечку або кладуть під подушечку три лаврових листочки. На одному пишуть – “Ананій”, на іншенькому – “Азарій” і на третьому – “Мисаїл” і вимовити заклинаннячко: “З понеділочка на вівторочок я дивлюся на підвіконнячко, хто мріє про мене, нехай присниться мені уві сні”.
Ворожать в ніченьку з понеділочка на вівторочок. Береться гілочка ялиночки, кладеться на ніченьку в голову. При цьому говорять: “Лягаю на понеділочок, кладу в голову ялинничок, приснись той мені, хто думає про мене.” Хто присниться, той вас і любить.
Ворожать в ніченьку з четверга на п’ятничку. Лягаючи спатоньки , промовляють: “Четвер з середою, вівторочок з понеділочком, неділька з суботою, п’ятничка одна і я, молоденька, одненька лежу я на Сіонських горах, три ангелочка в головах: … Один бачить, іншенький скаже, третій доленьку вкаже.”
Ворожать дівчаточка якщо лягають спатоньки там де ранішенько не доводилося. Перед сном кажуть: “На новенькому місці, приснись жених наречененькій”. Уві сні побачите свого нареченого.
Чим більше ви повторите “сеанс чаклунства”, тим швидше ваша, нехай навіть найважче здійснювана мрія все-таки здійсниться!
Закінчуються Різдвяні святки, які тривають з 7 по 19 січня – Святом Хрещення. Відповідно до біблійних розповідей Христос був хрещений у водичках річечки Йордан, це і дало другеньку, народненьку, назву святочка. Напередодні, тобтенько 18 січня вся родиночка, як і перед Різдвом збирається за столиком. До столика подаються лише пісненькі стравочки і готується голодненька, або ж, бідненька кутя.
Чому вона так називається пояснити важкенько, можливенько тому, що так весь деньочок напередодні Водохреща не можна нічогісінько не їсти, так як суворенький піст. На голодненьку кутю припадає цікавенький обрядик, який має назвочку “Вигнання куті”. Суть його полягає в тому, що потрібненько взяти горщичок де варилася кутя і розбити його об воротечка, при цьому примовляючи: «Геть, кутя, з покутя». У церквах освячують водичку, яка набирає особливенької силоньки і цілющості.
Водохресною водичкою лікують ранки, вона допомагає відвернути будь-якеньке лихо. Прийшовши зранечку після нічненької церковної служби додому потрібненько окропити кожен куточечок Вашої оселі свяченою водичкою, тоді у Вашенькому будиночку буде порядок і спокій. У ніченьку на Водохреща твариночки можуть розмовляти людською мовочкою, але прислухатися до їхніх розмовочок не потрібненько – як правило це не передбачаєнічогісінькогоо добренького.
