Парапроктит – запалення жирової клітковини навколо прямої кишки. Це захворювання займає 4-е місце серед проктологічних патологій і нерідко діагностується парапроктит у дітей. Лікування хвороби є обов’язковим, так як вона може придбати хронічну форму і викликати ускладнення.
Потрібно розібратися в структурі слизової оболонки, а також клітковині, що оточує пряму кишку.
Цей орган ШКТ розташовується так, що навколо нього знаходиться кілька просторів – клубово-ректальне, тазово-ректальне, прямокишкове, підслизисте (в стінці кишки), підшкірне (біля ануса). Запальні процеси можуть виникнути в одному або відразу в декількох областях.
Будова слизової також має ряд особливостей. У зоні аноректальної лінії вона створює поглиблення (кишені) – морганієвої крипти. На їхньому дні локалізуються гирла проток анальних залоз. Варто відзначити, що парапроктит у дітей дуже часто є ускладненням криптиту- запалення морганієвих крипт.
Причини розвитку парапроктитів у дітей
Існує кілька факторів, що провокують захворювання, але основним є інфекція. Це є різні збудники: стрептококи, стафілококи, протей, анаеробна флора, кишкова паличка. Зазвичай інфекція потрапляє в клітинний простір з прямої кишки, наприклад, з інфікованих тріщин і мікротравм слизової.
Інфекція може проникнути в пара ректальну клітковину через закупорку протоки анальної залози. На початку запалення спостерігається тільки в гирлі залози і кишковій крипті.
Потім бактерії поширюються на її тіло, розташоване в більш глибоких шарах стінки кишечника. Потім переходить на розташовану поруч параректальну клітковину, провокуючи парапроктит.
Варто відзначити, що мікробні збудники можуть проникати в клітинні простори з будь-яких вогнищ хронічних інфекцій (тонзиліт, карієс, синусит). Найчастіше причиною розвитку цієї патології у дітей стають кишкові інфекції, які послаблюють імунітет, а також порушення мікрофлори кишечника.
Парапроктит у дітей до року в гострій формі
Ця форма патології виникає раптово і супроводжується вираженими симптомами, які залежать від локалізації запального процесу, його розміру, виду збудника та рівня опірності організму.
Характерні ознаки захворювання:
Лихоманка з підвищенням температури до 38-39°С, озноб;
Прояви інтоксикації – нездужання, слабкість, головні, м’язові і суглобові болі, втрата апетиту;
Розлад сечовиділення і калу (запори), хворобливе сечовипускання і дефекація;
Болі різної інтенсивності в прямій кишці, внизу живота, малому тазі.
Проте різні форми захворювання мають власні особливості. Наприклад, підшкірна супроводжується набряком, ущільненням і почервонінням тканин біля ануса, хворобливістю при пальпації, неможливістю прийняти сидяче положення.
Тазово-прямокишкова форма діагностується складніше, тому що патологія знаходиться в глибині малого тазу і проявляється тільки загальними симптомами.
Нерідко батьки не надають значення стану дитини, списуючи їх на звичайну респіраторну інфекцію. При використанні медикаментів від застуди не настає поліпшення. Стан дитини погіршується, прояви інтоксикації стають більш вираженими. Поглиблюються проблеми з дефекацією і сечовипусканням.
Іноді стан хворого різко поліпшується, температура спадає, але з прямої кишки виходять гнійні виділення з домішками крові. Причини цього явища ховаються в самостійному прориві гнійника в кишку після розплавлення її стінки.
Клубово-прямокишкова форма на початковій стадії діагностується рідко. Тільки до кінця першого тижня видно специфічні симптоми: червона шкіра, набряклість, асиметрія сідниць.
Варто відзначити, що самостійно розтин гнійника, а також неадекватне лікування можуть привести до ускладнення – захворювання набуває хронічну форму або викликає серйозні ускладнення.
Хронічний парапроктит у дітей
Дана форма супроводжується утворенням свища – каналу, внутрішній отвір якого виходить в анальну крипту. Зовнішньо виходить на шкіру промежини і зазвичай не перевищує сантиметра в діаметрі.
Інфекція постійно циркулює між прямою кишкою і пара ректальною клітковиною, підтримуючи запальний процес. Виділення при нормальній прохідності свища виводяться назовні регулярно, в іншому випадку формуються інфільтрати і гнійні порожнини.
Симптоми хронічної форми виникають відповідно з періодами ремісії і загострення. Але завжди спостерігаються гнійно-сукровичні виділення, які при нормальній прохідності не доставляють дискомфорту.
Коли свищ забивається відмерлою тканиною, гноєм, грануляціями, утруднюється відтік з параректальної клітковини, знову виникає запалення з супутніми йому симптомами. Коли гнійник розкривається самостійно. Тоді стан хворого поліпшується, на якийсь час настає ремісія.
Лікування парапроктитів у дітей
Найефективніший метод усунення патології – хірургічне втручання. Операція виконується під внутрішньовенною, перидуральною анестезією або масковим наркозом.
Потрібно розітнути і дренувати гнійники, видалити запалені крипти і перекрити ходи, по яким циркулює інфекція. Тільки такі заходи повністю позбавлять від гострої форми парапроктиту у дітей.
Якщо виявлені інфільтрати по ходу свища, призначається інтенсивна антибіотикотерапія, фізіотерапевтичне лікування. Після того як купіруються гострі прояви виконують планову операцію по видаленню свища.
Радикальне лікування при ректальних свищах проводиться тільки в умовах спеціалізованого відділення медичного закладу кваліфікованими, досвідченими колопроктології.
Ускладнення захворювання
Серйозні наслідки можуть бути спровоковані як гострим, так і хронічним парапроктитом.
Гостра форма найчастіше провокує такі ускладнення:
Розтин гнійника на поверхні шкіри;
Розплавлення гноєм прямої кишки, піхви у жіночої статі;
Поразка тазової клітковини;
Розплавлення стінки кишки вище аноректальної області, вихід гною в параректальної клітковину, поширення запалення;
Прорив гнійника в черевну порожнину або за неї, розвиток перитоніту;
Розплавлення стінок сечівника;
Поширення інфекції з однієї клітковини на іншу.
Хронічна форма супроводжується повторюваними запаленнями і появою рубцевої тканини. У підсумку анальний канал звужується і деформується. Це стосується і сфінктера прямої кишки.
З різновидів захворювання у малюків найчастіше діагностується гнійний підшкірний запальний процес.
У малюків до року збудником, як правило, є стафілокок, а інфекція проникає з попрілостей і роздратованих ділянок шкірних покривів.
