Різдво в Україні – це свято, яке насичене безліччю традицій і обрядів. Починають святкувати Різдво 6 січня в Святвечір. В цей же день закінчується різдвяний 40- денний піст. За традиціями різдвяні свята тривають 12 днів, і кожен день відзначають по-своєму. Однак, так як з часом багато традицій вже канули в лету далі дізнаємось про традиції Різдва найосновніших днів – 6 і 7 січня
Традиції Різдва. Вечеря в Святвечір і на Різдво: в чому відмінності?
Православні християни церков, які живуть за юліанським календарем. Готуються відзначити друге за важливістю церковне свято – Різдво Христове. На відміну від західних християн, які відзначають Різдво 25 грудня – ще до настання Нового року, православні святкують цю радісну подію 7 січня.
Світле свято Різдва проникнуте старовинними традиціями та обрядами. Велика частина православних ритуалів глибоко йдуть в язичництво: вони пов’язані з явищами природи і духовним очищенням людини.
Сьогодні деякі різдвяні традиції забуваються, інші трансформуються під дією сучасності.
Цілий день перед Різдвом віруючим не можна ні їсти, ні пити. Сідати за стіл слід тільки після появи на небі першої зірки, в пам’ять про Віфлеємську зірку, яка повідомила пастухам про народження Христа.
Сучасна господиня не повинна плутати вечерю в Святвечір з різдвяною вечерею.
В Україні напередодні Різдва 6 січня ще вдосвіта господар і господиня готували – кутю та узвар.
Кутя готується з пшениці з додаванням меду, родзинок і маку. Що стосується узвару, то він традиційно варився із сухофруктів.
Різдвяний піст. У літописних джерелах вказується, що на Русі вперше почали справляти Різдво Христове в X столітті. Підготовці до тотожності у православних передує піст, який триває 40 днів. Безпосередньо перед святом, 6 січня, віруючим не дозволяється пити і їсти – першою трапезою в цей день є пісна вечеря з 12 страв, що знаменує завершення різдвяного посту.
У давнину в Святвечір на столі були присутні такі страви, як пісний борщ з грибами, горох, капусник, рибні страви, вареники з капустою, гречана каша, пісні голубці і млинці, гриби і різноманітні пироги.
В один з пирогів клали одну монетку. Тому, кому пощастило і хто знайшов цю монетку – супроводжувала неймовірна удача весь рік.
Український борщ – без цієї страви неможливо уявити стіл української родини.
І тільки в перший день Різдва вже дозволялося їсти м’ясо. До тих страв додавалася соковита свинина або буженина, а по кутах столу обов’язково клали часник і сіно – це допомагало відганяти злих духів від сімейного вогнища. Всі члени сім’ї їли копчені та м’ясні вироби: смажене м’ясо, ковбасу, сало, печінку – все те, що не можна було їсти людині під час дотримання поста протягом певного часу.
Що стосується самої традиції Різдва, то в цей день на стіл вже можна ставити страви з м’яса. Так, традиційно на столі можуть стояти: домашня ковбаса, смажене порося або фаршироване гречаною кашею, гусак або качка з капустою, холодець, окіст, буженина, баранячий бік з кашею.
Стіл на Різдво. Переддень Роздва – Святвечір – за традицією, зустрічають в сімейному колі за столом, накритим білою скатертиною. Якщо гостей непарна кількість, то ставиться ще один набір приладів. Перш ніж сісти за стіл, його потрібно було посипати сіном, що символізувало ясла, в яких з’явився на світ Христос. Приступати до трапези можна з появою першої зірки на небі. За віруваннями, саме ця зірка знаменувала народження Ісуса.
Загальноприйнято, щоб першим за стіл обов’язково сідав господар, а за ним по старшинству сідають інші члени сім’ї. Під час вечері за столу могла вставати тільки господиня будинку.
Святвечір отримав свою назву від слова «сочиво» – це зварені на меду зерна пшениці та інших злаків. У Святий вечір в гості ходити було заборонено, вся сім’я повинна була збиратися разом за одним великим столом.
Починав вечерю господар, який, промовляючи молитву, набирав із загального горщика кашу в чисту миску, додавав тертий мак і мед, а після – ставив на стіл. Після цього глава сім’ї з молитвою запрошував духів померлих предків за стіл, і вечерю можна було вважати розпочатою.
Вважалося доброю прикметою, коли на Святу Вечерю приходили одинокі, бідні, неприкаяні люди. Їх щедро приймали і годували.
Після обіду діти відносили кутю родичам і йшли колядувати. Господині і господареві заборонялося виходити з дому. Крім того, вони не повинні були засинати і тому в ліжко господарі лягали одягненими, а свічка горіла всю ніч.
Головне свято Різдво в Україні святкують 7 січня.
Вранці господарі чекали хлопців віншувальників (Віншуваті (укр.) – вітати) тому, що в будинок першим повинен був зайти чоловік. Приходу віншувальників дуже раділи і обдаровували їх подарунками, цукерками і грошима.
Після цього вся родина збиралася і йшла до церкви. По приходу додому на стіл накривався пісний обід, потім сім’ї вже можна було розважатися і тоді на стіл подавалися страви з м’яса. Крім м’яса обов’язково подавалася одна страва з молока.
Колядування. З давніх часів люди на свято колядували, тобто співали святкові колядки. Вважалося, що в ніч перед Різдвом панують добрі і злі сили. Саме добрі зазивали наших предків прославляти Ісуса і колядувати.
Увечері хлопці збиралися на загальну коляду біля церкви або школи. Хлопці вибирали керівника – Березу (Брезая), латкового (збирача сала і ковбаси), хлібоношу, скарбника, звіздаря (носить зорю), дзвонарів, танцюристів, скрипалів. Колядувати слід кілька ночей, поки кожну оселю в поселенні не оминуть.
В сучасності, на жаль, такі традиції Різдва вже не дотримуються, однак втілити їх в життя не складно. Досить пам’ятати і шанувати спадщину наших предків і нашу українську історію.
Щоб звільнитися перед настанням Різдва від всього поганого, що встигло за рік накопичитися, потрібно в буквальному сенсі «засіяти» душу зернами достатку і щастя. Саме тому під час виконання колядок зранку 7 січня виряджені розкидають просо, рис і пшеницю.
Святки. З Різдва наступали Святки, перша в Новому році суцільна седмиця – тиждень радості і святкування, в яку скасовуються навіть обов’язкові в православ’ї пости в середу і в п’ятницю.
Оскільки Різдво свято неперехідне (тобто воно завжди відзначається в один і той же день – 7 січня), то і Святки завжди припадають на один і той же час: з 7 по 17 січня.
Ворожіння на Різдво. За народною традицією в ніч перед Різдвом і протягом усіх святок – аж до Хрещення (19 січня) прийнято було ворожити. Вважалося, що на Святки, поки Ісус ще не хрещений, нечиста сила відкрито гуляє по землі, але, на відміну від решти часу, і намагається не шкодити, а допомагати людям.
І хоча церква ніколи не схвалювала ворожіння та інші загравання з нечистю, дівчата (а головні ворожки були саме вони) до сих пір продовжують в святочні дні катувати долю – мовляв, де мій ряджений-суджений, чого не йде? Чи загубився? Чи скоро завітає сам або зашле сватів?
Найбільш підходящим часом для ворожінь вважаються Ніч перед Різдвом з 6 на 7 січня, Старий новий рік з 13 на 14 січня і водохресний вечір з 18 на 19 січня.
У святочну ніч в селах в основному ворожили дівчата, зібравшись разом в хатах, а панянки з сімей багатший усамітнювалися для ворожінь в своїй кімнаті або світлиці.
Щоб ворожіння вдалося, потрібно було відповідно налаштуватися, розпустити волосся і зняти з себе всі прикраси, особливо перстні і браслети, які мають форму кола і «окільцьовують» людину. Також досвідчені ворожки рекомендують для цієї не зовсім богоугодної справи знімати з шиї натільний хрест. Ось приклади деяких ворожінь в Ніч перед Різдвом.
Наприклад, дівчата опівночі виходили на вулицю і питали у першого зустрічного його ім’я – вважалося, що так само зватимуть її судженого. Інше ворожіння проводили в передпокої. Панянки по черзі катали перстень: та, у якої кільце покотиться прямо до дверей, вийде заміж першою.
Для жінок
По поліну. У селах дівчата в ніч на Різдво заходили в темний сарай, в темряві навмання вибирали поліно і йшли з ним в будинок. Якщо на світлі поліно виявлялося рівним, з тонкою і гладкою корою, то чоловік буде гарним і добрим. Якщо шорстким – то негарним чи злим. Якщо з обгризеною корою або без кори зовсім – бідним або хворим.
Якщо поліно потріскане або поїдене, то чоловік буде старим. Якщо поліно товсте, то багатим, якщо тонке, то чоловік буде слабкий, як чоловік. Якщо на поліні багато відростків – це багато дітей.
Якщо відразу отримаєте скалку, заміж краще не ходити зовсім.
У сучасних умовах потрібно зав’язати очі і увійти в гай. Покрутитися як слід, а потім навмання обійняти дерево. Який стовбур попадеться в обійми, таким і буде майбутній чоловік. Якщо чоловік у вас вже є, можна перед заходом в гай сформулювати інше питання. Наприклад, яким буде мій рік? У плані, скажімо, здоров’я або достатку? В цьому випадку відростки – теж добрий знак, але це не діти, а успіхи, відмінне самопочуття і прибуток. А “задирки” – шорсткості, дряпають руки – це перешкоди в справах.
По гавкоту собак. Опівночі дівки виходили на вулицю з ножем і починали різати найближчий замет, примовляючи: “Чорт, не мовчи, чорт, розкажи, який чоловік мені попадеться, сміятися чи плакати доведеться?”, А потім прислухуйтесь до собачого гавкоту в окрузі.
Традиції Різдва передбачають, якщо гавкіт лунав злісний і уривчастий, значить, чоловік буде злий і неласкавий. Якщо гавкіт заливистий, ніби вітальний – з чоловіком пощастить, буде ласкавий, веселий і щедрий.
Якщо замість гавкоту виття, скоро овдовеешь. Якщо гавкоту немає зовсім, заміж дівці не ходити.
Передбачення має силу і сьогодні, а якщо цікавить не шлюб, а дохід, Питання можна переформулювати: скільки грошей у мене буде в цьому році? Злісний і уривчастий гавкіт – буде не вистачати, веселий, заливистий – будинок буде повною чашею, виття – хтось залишить спадок. А немає гавкоту – не буде і грошей.
По черевикам – тобто по туфельці. У селах дівчата опівночі відчиняли вікно і, не дивлячись, кидали свої туфлі на дорогу. Хто приносив їх в будинок, той і суджений. Треба сказати, що хлопці того часу про обряд знали, і в Святвечір заздалегідь ховалися біля будинку дівчини, милої їх серцю.
У наші дні з цим складніше і викинутий з багатоповерхового будинку чобіт на шпильці вам може повернути і поліцейський, а замість руки і серця запропонувати штраф, а то і привід до відділення.
Тому взуття краще кидати там, де контингент обмежений. Наприклад, втратити туфельку в коридорі, якщо ви в гостях, на танцполі в ресторані або на дорозі, але в закритому дачному селищі. Туфелька кидається також на успіх у справах.
Якщо її швидко знайдуть і принесуть, вас чекає удача, допомога і підтримка оточуючих. Якщо туфельку вкрадуть, будьте пильні, навколо недоброзичливці. Якщо вона так і залишиться лежати непоміченою, вам треба задуматися – а чи гарне у вас взуття?
На дзеркалі і ялинових гілках. У ніч на Різдво незадовго до півночі готуєте дзеркало середньої величини і ялинові гілки. Перед тим, як лягти спати, пишете на дзеркалі ім’я судженого або своє заповітне бажання (в селах писали милом), кладете дзеркало акуратно під своє спальне місце лицьовою стороною вгору і обкладаєте ялиновими гілками.
Якщо вранці напис зник, все збудеться. Не зник – не збудеться. Якщо дзеркало запітніло, тріснуло – це поганий знак, але не для вас, а для того, чиє ім’я було на ньому написано. Буває і таке, що замість вашого на дзеркалі з’явився інший напис – це значить, що б ви не загадували, збудеться у вас саме це.
Для чоловіків
По книзі. Це ворожіння поширене у багатьох народів світу: берете будь-яку книгу, кладете праву руку на обкладинку, закривши очі і згадавши бажання або формулюєте про себе питання. Потім відкриваєте навмання – і то місце, де лежить ваш вказівний палець, і є відповідь.
На Русі, бувало, і на амбарнвх книгах ворожили, але на сьогоднішній день актуальне ворожіння на газеті, якій ви довіряєте. Робите все те ж саме, відкриваєте навмання з закритими очима – і отримуєте прогноз. Тлумачити побачене доведеться самому – в залежності від того, що ви хотіли дізнатися.
На вугіллі. Зосередьтеся і киньте на тліюче вугілля жменю солі. Там з’явиться знак – якщо він яскравий, це добрий знак. Якщо темний, це попередження про небезпеку. Уважно вдивіться: що ви бачите? Якщо здасться образ будинку або палацу, це до фінансового благополуччя, поліпшення житлових умов. Кінь або транспорт – до подорожі або нового засобу пересування. Дикі звірі – до новин здалеку.
Дзвін – до весілля, колиска – до народження дитини. Простягнута рука – у вас будуть просити в борг. Церква – це попередження, вам потрібно задуматися про здоров’я або про ставлення до оточуючих. Колесо – до змін, домашні тварини – до нових друзів. Ніж або сокира – до сварки, серце – до великого кохання. Жіноча фігурка – до адюльтеру або до великої пристрасті, якщо ворожить неодружений.
На яйцях. Налийте в склянку теплої води, виколупайте в сирому яйці маленьку дірочку і випустіть в воду яєчний білок. Якщо він опуститься на дно склянки, це віщує неприємності – пожежу, грошові втрати, обман, зраду або хвороби. Якщо білок залишається в центрі склянки, придивіться, на що схожа фігура, до якої він згорнувся. Корабель з вітрилами – зміни на краще, подорож або переїзд.
Кільце – до заручин, монета – до грошей. Серце або людська фігура (або голова) – до міцного здоров’я. Пеніс – до чоловічої сили і перемогам в коханні. У сучасній інтерпретації знак долара – до доходу у твердій валюті. На особисте щастя, фінансове благополуччя і здоров’я рекомендується ворожити на різних яйцях.
Для обох статей
На банних дзеркалах. У селах це ворожіння вважалося найстрашнішим, так як ворожити потрібно було неодмінно вночі, в лазні і в повній самоті. Пізніше хлопці і дівчата об’єднали зусилля – так менш страшно, більш весело, та й суджені під рукою – що б там не показало ворожіння.
У ніч на Різдво беруться два дзеркала рівної величини, краще великі, і обов’язково бездоганно чисті і три свічки однакової висоти. У лазні повинно бути настінне дзеркало. А якщо ви зустрічаєте Новий рік не на дачі з лазнею – підійде і ванна кімната в квартирі.
Світло вимикається і під настінне дзеркало ставиться одна зі свічок. Потім два інших дзеркала беруться в руки або встановлюються так, щоб вони були одне проти одного і перпендикулярно до стінного і щоб під кожним знизу горіло по свічці.
Той що ворожить розташовується між ручних дзеркал і спиною до настінного дзеркала і уважно спостерігає в відображення настінного дзеркала в дзеркалах справа і зліва від себе. У настінному дзеркалі тим часом з спрямованих ручних дзеркал з’являється довгий освітлений коридор. Треба зосередити всю свою увагу і силу волі на кінці цієї галереї – звідти до того, що ворожить рухається його майбутнє.
Традиції різдва. Чого не можна робити в Святвечір
На Русі вважалося, що оскільки свято Різдва пов’язане з народженням, то все, що пов’язано зі смертю або з гострими предметами, обіцяє нещастя. Також вважалося, що клопоти по господарству можуть затьмарити урочистість свята і принести в будинок неприємності.
Тому в ці дні чоловікам не можна було ходити на полювання і різати худобу, а жінкам і дівчатам заборонялося шити, користуватися ножами, а також займатися прибиранням та іншою домашньою роботою. Особливо не варто підмітати підлогу.
Також вважалося, що різдвяний пиріг можна різати до настання свята, оскільки використання гострих предметів, в тому числі ножа, могло привести до каліцтв і хвороб.
Прикмети на Різдво
Зі святом Різдва Христового пов’язано багато прикмет.
Подейкували, що якщо на Святвечір йде сніг, то урожай на хліб буде хороший.
Традиції Різдва передбачають, що мороз напередодні Різдва віщував лад і кохання в сім’ї.
У перший різдвяний день – 7 січня – дорослі одружені діти зі своїми сім’ями вирушали після обіду до батьків. Йшлося про те, що вони везуть «дідові вечерю». Також потрібно пам’ятати, що на Різдво не можна займатися господарством і рукоділлям.
Якщо на Різдво погода ясна, весь рік буде легким. Якщо 6 і 7 січня буде хмарно, чекай труднощів.
Якщо на Різдво завірюха і снігопад, то весна буде ранньою і дружною.
Іній на деревах на Різдво до хорошого урожаю.
Ясна зоряне небо в ніч перед Різдвом також обіцяє хороший врожай.
В українців дуже багато обрядів і прикмет, які стосуються Різдв свята. Дотримуватися їх повинні були обов’язково. Вважалося, що якщо зберегти зерно дідуха до весни, а потім застосувати його разом з посівним, то урожай буде багатий.
Яка погода буде в Різдвяний день, таким буде і новий урожай.
Якщо під час Різдвяної ночі на небі сяятиме молодий місяць, то в матеріальному становищі можна було очікувати особливого успіху.
Не можна було зустрічати Різдво в повсякденному, а не святковому одязі, це супроводжувало невдачі. Тому, українці вдягали свої найкращі традиційні наряди.
Необхідно було придбати до Різдва щось нове з одягу для всіх членів сім’ї або якусь річ для свого будинку – нові покупки повинні принести всім благополуччя.
Якщо господарі і господині напередодні самого свята Різдва робили будь-які домашні роботи – це до хвороб. Саме тому для домашніх справ відводився час посту;
Дуже багато традицій і звичаї, які дотримувалися предками, дотримуються і сучасні українці. Адже всі вони передавалися з покоління в покоління, а завдяки спостереженню за природою, порівняна більшість чинників і природних явищ, виникали в народних прикметах, дотримуючись яких можна було уникнути багатьох помилок в прийнятті своїх рішень. Для цього народна мудрість і існує.
