Любить наш народ свята, от і Новий рік багато з нас відзначають мінімум два рази – з 31 грудня на 1 січня і з 13 на 14 січня.
Старий Новий рік утворився після того, як православні перейшли з Юліанського календаря на Григоріанський. Сталося це після революції, і тоді з цього дня не відзначався з таким розмахом, як зараз. Православні християни, що дотримуються постів і церковних канонів, особливо цінують це свято, так як звичайний Новий рік припадає на Різдвяний піст, і, відповідно, в цей час не можна вдаватися до об’їдання і веселитися. І хоча сам Різдвяний піст не такий суворий, як, наприклад, Великий, тим не менш, святкування Нового року має бути тихим і богоугодним. Зате на старий Новий рік вже можна відірватися по повній програмі.
Традиції старого Нового року
Традиції наказують нам відзначати свято з пишністю, обов’язково накривати багатий стіл і збирати за ним всіх тих, кого ми любимо і кому бажаємо щастя. Хоча, за великим рахунком, подарунки дарувати цього дня необов’язково, тим не менш, маленькі сюрпризи родичам і друзям підготувати все-таки варто – радості багато не буває.
На старий Новий рік існує традиція колядувати – переодягаючись в звірині шкури або просто до невпізнання, ходити по будинках, співати, читати вірші, заробляючи цим пироги, солодощі та інші ласощі. Ця традиція прийшла до нас з дореволюційного Нового року, а туди – з давніх язичницьких обрядів. Вважалося, що до тієї людини, яка змінила облік, не впізнають горе і біда і проблеми обійдуть стороною. А сміх і пісні повинні були відлякувати злих духів. У наш же час це просто забавна розвага, якій в основному віддаються дітлахи. А раптом і в наш час це допомагає уникнути неприємностей? Спробуйте, в усякому разі, нудно не буде точно.
Ще одна традиція – розсипати по підлозі зерна пшениці, закликаючи урожайний рік. В давнину це з піснями та приказками робили дітлахи, а господиня будинку збирала ці зерна, клала в глиняний горщик або в полотняні мішечок і зберігала до посіву. Ми, звичайно, люди сучасні, та й пшеницю мало з нас хтось сіє, зате чекаємо від нового року родючості в сенсі грошей і приємних подій. Тому можемо точно так само розсипати, збирати і зберігати зерна. А замість посіву запросто можна перед наступним роком зварити з цих зерен кашу і з’їсти.
Так як на Русі 14 січня величали святого Василя, то було прийнято на новорічний стіл безліч страв зі свинини і свинячі ковбаси, так як Василь вважався покровителем свиней.
Обряди старого Нового року
На старий Новий рік у наших предків існував такий обряд: напередодні (13 січня) господиня мила і перебирала гречку, а господар приносив воду, потім вода і крупа ставилися на стіл і їх не чіпали до тих пір, поки не буде протоплена піч. Потім вода в чавунці змішувалася з крупою, туди додавали сіль – тут присутня вся родина. Майбутня каша з поклоном ставилася в піч, а сім’я відправлялася спати. На ранок господиня діставала горщик з кашею і по тому, як виглядала каша, судили про те, яким буде прийдешній рік. Якщо каша була пишною, розсипчастою, що не пригоріла, то, рік буде вдалим у всіх відношеннях. А якщо каша вилізла з горщика, або, не дай Бог, сам горщик тріснув, це означало, що рік буде неврожайним, нещасливим, повним втрат. Хорошу кашу з’їдали на сніданок, а з «нещасливою» поступали так – викидали кашу в воду, щоб вода забрала всі можливі біди і неприємності. Ви теж можете дотримати цей обряд і відправити керамічний горщик в добре нагріту, але вже виключену духовку. А вранці подивитися, що у вас вийшло.
Обрядовими вважаються й інші страви – кутя, як данина предкам, вареники з різними начинками, в тому числі і з сюрпризами, млинці, як символ сонця, які повинні принести не тільки світло і тепло, а й благополуччя.
Вареники робляться в основному з сиром, а також з картоплею та грибами, з рисом, з солодкими ягодами. У них кладуть: монетки – до безбідного життя, горошинки перцю – до гіркої життя, квасоля – до народження дитини, ґудзик – до обновки, нитку – до дороги. Кожних “сюрпризних” вареників роблять по кілька штук, кому що попадеться – так тому і бути. А якщо всі вареники на тарілці виявляються з сюрпризом, то, рік буде повним подій. Ще кілька вареників робили дуже солодкими – до солодкого приємного життя, і дуже солоними – до сліз і розчарування.
Але насправді крім ворожильного сенсу цей обряд завжди був покликаний об’єднати сім’ю і зміцнити дружбу, так як вареники ліпила не тільки господиня. Запрошувалися всі, хто братиме участь у новорічному застіллі, вибиралися начинки і сюрпризи, і всі з піснями та жартами ліпили вареники, а потім так само дружно їх з’їдали.
