Східний танець – це найдавніша оздоровча система, вікова мудрість арабських жінок, що дійшла до наших днів, збагачена досвідом поколінь.
Це мистецтво вираження почуттів, найпотаємніших думок мовою тіла. Мова ця арабська. Вона формувався тисячоліттями, пройшовши шлях від ритуальних храмових танців давнього Єгипту, Фінікії і Вавилонії і гаремних розваг до повноцінного сценічного мистецтва визнаного в усьому світі одним з видів хореографії. Він вбирав у себе елементи народних танців країн, де він поширювався – Єгипту, Лівану, Сирії, Марокко, Алжиру, Кувейту та інших куточків Близького Сходу. Він також нерозривно пов’язаний з музикою та культурою країн, в яких отримав поширення. Сучасні виконавці східного танцю на професійній сцені збагатили його елементами класичної та сучасної хореографії.
Одна з видимих відмінностей від інших танців – велика кількість рухів стегон і живота. Звідси поширений міф – танець живота – це танець тільки живота. Насправді під час танцю задіяні практично всі групи м’язів. Виробляється «зміїна» гнучкість тіла, поліпшується координація рухів, посилюється циркуляція крові в органах тазу, що є профілактикою багатьох жіночих захворювань, поліпшується емоційний стан жінки. Стародавні вірили, що саме жінки мають божествену силу, оскільки здатні зародити в собі життя. З давніх часів жінки Сходу використовували цей танець для відновлення зв’язку з Великою Матір’ю Землею. Так як жіночі статеві органи нагадують посудину, танець поклоніння Землі виконували під звуки барабана – табли, формою нагадує посудину. На Сході вважається, що цей танець наповнює виконавицю великою жіночою силою і здоров’ям, продовжує молодість і підсилює привабливість.
Цей танець доступний всім жінкам бажаючим пізнати свою справжню природу, повернутися до витоків, незалежно від віку, комплекції фізичної підготовки.
Декілька східних танців
