Остеохондроз хребта – діагностика
Щоб запобігти ускладненням остеохондрозу дуже важливо звернутися до лікаря, як тільки з’явилися перші його ознаки. Це скутість в рухах і болю в спині після навантаження. Лікуванням цієї патології займається вертебролог або невролог. Досвідчений лікар може поставити попередній діагноз вже при огляді і бесіді з пацієнтом.
Але деякі симптоми захворювання дуже неспецифічні, нагадують прояви багатьох інших патологій. Тому дуже важлива диференційна діагностика, яка допоможе виключити хвороби, при яких також розвиваються судинні та неврологічні симптоми. Це можуть бути стенокардія, гіпертонія, виразкова хвороба, пієлонефрит. Основна відмінність остеохондрозу від них в тому, що він має хронічний перебіг і розвивається повільно, з періодичними загостреннями, а болі найчастіше стихають в спокої.
Але без спеціальної діагностики все ж складно поставити правильний діагноз. Найчастіше для цього використовуються інструментальні методи обстеження: рентгенографія, КТ, МРТ, УЗД, мієлографія і інші. Іноді можуть знадобитися також лабораторні аналізи. Вони допоможуть виявити наявність запального процесу, збільшення концентрації кальцію в крові.
Оцінка рентген-знімка
На початковому етапі для підтвердження діагнозу обов’язково проводиться рентгенодіагностика. Це основний метод обстеження при остеохондрозі. Він найпростіший і найдоступніший, має найменше побічних ефектів. Після визначення місця локалізації болю роблять знімки цієї ділянки хребта. Вони зазвичай проводяться в двох проекціях: прямій та боковій.
Якщо діагноз поставлений правильно, на це будуть вказувати такі рентгенологічні ознаки: зменшено відстань між хребцями, спостерігається атрофія міжхребцевих дисків, видно остеофіти, може бути руйнування тканини хребців або зміна форми хребетного стовпа.
Мієлографія
Це більш складний метод, він може мати побічні ефекти, і показаний не для всіх. Адже грунтується мієлографія на введенні в спинномозковий канал особливої контрастної рідини. При цьому може виникнути алергічна реакція або навіть поразка спинного мозку. Після цього хребет просвічується рентгеном.
Такий метод дозволяє обстежити спинномозковий канал, визначити місця його пошкодження дегенеративними процесами. Крім того, мієлографія може визначити наявність міжхребцевих гриж на початковому етапі.
Діагностика остеохондрозу за допомогою КТ або МРТ проводиться рідше, так як ці методи ще поки не скрізь доступні. Тому вони застосовуються в складних випадках, а також якщо потрібно диференціювати остеохондроз від інших захворювань. Але при проведенні МРТ або КТ можна розглянути хребет і навколишні його тканини у всіх подробицях.
Ці методи діагностики дозволяють побачити стан судин, наявність гриж, здавлювання нервових корінців, форму міжхребцевих дисків. Вони необхідні для диференціальної діагностики остеохондрозу від остеомієліту, пухлин спинного мозку, спондиліту, хвороби Бехтерева, сірінгомієлії.
Своєчасне виявлення симптомів остеохондрозу і правильна його діагностика допоможуть вчасно почати лікування. Це запобіжить розвитку ускладнень, полегшить стан пацієнта і зменшить кількість загострень.
Остеохондроз хребта – лікування
Точна діагностика – це фундамент, на якому можна «вибудувати» оптимальний курс одного з двох основних типів лікування. Як лікувати остеохондроз – визначає досвідчений фахівець, вибираючи ефективну консервативну терапію або оперативне втручання.
Остаточне рішення залежить від ряду внутрішніх і зовнішніх факторів. Лікар може призначити консиліум, особливо, якщо мова йде про операції. Для її проведення повинні бути серйозні підстави – неможливість контролю дефекації і сечовипускання або прояв небезпечних неврологічних порушень.
Консервативне лікування вимагає комплексного підходу і тривалої реабілітації, із застосуванням передових методик і технологій, що використовуються в різних галузях медицини. У вітчизняній медичній практиці лікування найчастіше зводиться до призначення медикаментів і використання апаратури.
У перелік необхідних інструментів при консервативному лікуванні входять:
спеціально розроблені комплекси гімнастики;
різні види методик, включаючи ізометричну кінезіотерапію, мануальну терапію, рефлексотерапію;
гідромасаж (під водою);
витягування хребта у вигляді розвантажувальної дії;
стимуляція хворої ділянки тіла магнітами, електричними імпульсами і вібромасажем;
терапія лазером і ультразвуком;
мобілізаційно-вакуумне лікування;
застосування спеціальних дієт;
психотерапевтичні методики;
медикаментозне лікування.
Комплексне лікування остеохондрозу дозволяє:
знизити больові відчуття або ліквідувати їх цілком;
локалізувати запальний процес;
не допустити повної руйнації дисків;
відновити порушену структуру;
звільнити від «скутості» нервові корінці, а м’язи від напруги;
повернути рухову здатність хребту;
запобігти «випаданню» диска в хребетний канал і утворення грижі;
нормалізувати артеріальний тиск;
зміцнити м’язовий корсет;
виправити поставу;
нормалізувати обмін речовин.
Лікування пацієнта після проведеного курсу терапії триває. Йому в домашніх умовах необхідно підтримувати певний ритм життя, виконувати перелік обов’язкових гімнастичних вправ, дотримуватися дієти і періодично консультуватися з лікарем.
