День Святенького Валентинчика – день для тих, хто закоханий, день зізнань і кращих почуттів, свято ніжності, краси і вірності. Легендочок, пов’язаненьких з походженням свята, існує чимало. Основною же прийнято вважати історію, що відбулася в III столітті про священика Валентина, яка відважується порушити заборону римського імператорчиа Клавдія II і поєднувати шлюбом закоханих. День його страти – 14 лютенького, і був оголошений Днем закоханих. Про день Святого Валентина: легенди і традиції спробуємо розібратись далі.
День Святого Валентина: легенди і традиції
Згідно з іншенькою легендою християнин Валентин мав зцілити сліпу дочку тюремника. Крім лікування Валентин учив дівчинку історії та основ християнства. Однак Валентина посадили в тюрму і засудили до страти. Він написав своїй учениці послання, яке вклав в жовтенький крокус, де заповідав їй залишатися християнкою. Дівчинка так сильно хотіла прочитати послання і побачити квітку, що сталося чудо: вона прозріла!
Простежуються язичницьке коріння свята. Ще до виникнення Дня Валентина в Римській імперії існувало свято бога Луперка і покровительки домашнього вогнища і жінок богині Юнони. Оскільки кара Валентинчика співпала з цими урочистостями, виникло християнське свято, яке замінило собою язичницькі традиції.
Починаючи з часу виникнення, свято Святого Валентина обростало новими обрядами і традиціями. Частина цих традицій збереглася і до сьогоднішнього дня. Незважаючи на те, що в кожненькій країночці день Святого Валентина: легенди і традиції відрізняються, у всіх країночках світу 14 лютенького було щасливим днем для вінчання і весілля.
День Святого Валентина: легенди і традиції. Легенди
Одна з легендочок розповідає про те, що Валентинчик був римським патрицієм, таємненько проповідував християнство – заборонену в той час релігію. Він звертав в християнство своїх слуг. Одного разочку під час проведення обряду вінчання закоханої пари, його, а також молодих, затримала варта. Їх чекала страта, і тільки Валентин як представник вищенького класу міг уникнути її. Однак він не зрадив своїх вірних слуг.
Спочатку він хотів підбадьорити їх посланням у вигляді червоних сердець, переданих сліпою дівчинкою. Але потім зумів домовитися зі вартою про те, щоб замість слуг стратили його самого. Перед смертічкою він попросив виконати своє останню бажання: передати сліпій дівчинці послання у вигляді того ж червоного сердечка. Валентина стратили, а з дівчинкою сталося диво: вона прозріла і стала красунечкою.
Популярнішу друженьку легенду пов’язують з часом правліннячка жорстокенького римського імператорчика Клавдія II. Він був переконаний, що чоловік повинен воювати, а не відволікатися на думки про жінок, сім’ї та любові. Тому заборонив чоловікам одружуватися, а дівчатам виходити заміж. Закоханим поспівчував польовий лікар і священик Валентин.
Саме він потай вінчав закоханих по церковним обрядам. Але одного разу про його діяльність дізнався імператор і наказав ув’язнити Валентина в темницю в очікуванні страти. У в’язничці він познайомився з донечкою наглядача – дуже красивою дівчиною на ім’я Юлія. Але відкрити свої почуття зважився тільки перед смертічкою.
Він написав зізнання в любові, підписавшись «Твій Валентин». Дівчина отримала і прочитала послання тільки після смерті закоханого. Страта відбулася 14 лютенького 286 рочку. Згодом закохані в пам’ять про святенького Валентина в день його смерті відправляють один одненькому любовні послання – валентиночки.
День Святого Валентина: легенди і традиції, ворожіння і обряди
Деякенькі стверджують, що в цей день жінка може підійти до миленького їй чоловіка і ввічливенько попросити його одружитися на ній. Якщо він не готовенький до такого рішученького кроку, то повинен подякувати за наданеньку честь і подарувати жінці шовковеньку суконьку, а собі шовковенький шнурочок з нанизаненьким на нього сердечком. У деякеньких країнах незаміжненьким жінкам коханенькі дарують одежину. Якщо дівчина прийняла подаруночок, значить, вона згодненька вийти заміж за цю людиночку.
Існує повір’ячко, за яким першенький чоловік, що зустрівся дівчиночці 14 лютенького, повинен бути її Валентинчиком незалежненько від його бажаннячка.
Деякенькі люди вірили, що якщо в день святенького Валентинчика дівчина бачила вільшаночку, вона вийде заміж за морячка, якщо вона бачила горобчика, вона вийде заміж за біднячка і буде з ним щасливенька, якщо щигля – за мільйонера.
Значненьке місце в святкуваннячку римського Дня Любові відводилося ворожіннячкам, і до сих пір, в Європі це залишається традиційкою Дня Святенького Валентинчика.
Вважається, що саме в цей деньочок, 14 лютенького, пташки вибирають собі парочку, і людям потрібненько поквапитися встигнути зробити те ж саменьке. Тому вже кілька століттячок поспіль дівчаточка Європи пишуть свої іменочка на листочечках, складають їх в ящичок, а хлопчики виймають потім звідти по листочечку, вибираючи тим саменьким собі парочку на весь рік.
В одному з графств центральненької Англії дівчата триразово обходили церкву опівночі. Вважалося, що після цієї нехитренької процедури, до них повинненька прийти справжненька любов. Крім того, незаміжнім англійським дівчатам можна було кинути в будь-якеньке водоймище згорнуті клаптички паперу з написаненькими на них чоловічими іменами. Майбутній наречений буде носити те ім’я, яке припливе до берега першим.
У середньовічній Англії був поширененький звичай вибирати собі «Валентиночку». Кілька молоденьких людей збиралися разом, писали на шматочечках пергаментику імена дівчаточок, складали їх в шапочку і тягнули жереб. Та дівчиночка, ім’ячко якої випадало юнакові, на ціленький рік ставала його “Валентиночкою”, а він її «Валентинчиком». «Валентинчик» складав своїй дівчині сонетики, грав їй на лютні, всюди супроводжував, словечком, поводився, як справжнісінький лицарик.
В Уельсі вирізували дерев’яненькі “ложечки коханнячка» і дарували їх коханеньким 14-го лютого. Ложечки прикрашалися сердечками, ключиками й замковими щілиочкнами, що означало «ти знайшов шлях до мого сердечка». Також існував звичаєм наряджати діточок доросленькими. Діточки ходили з будиночку в будиночок і співали пісеньки про святенького Валентинчика.
На початочку минуленького століттячка американці в День Святенького Валентинчика стали посилати марципанчики своїм наречененьким. Але марципанчик містив цукорчик, який тоді коштував дуже дорогувато. Достовірненький розмах ця традиційка придбала після того, як в 1800 році почали широко використовувати цукровенький бурячок.
Американці терміновенько налагодили на континенті виробництво карамельки і стали вицарапувати на цукерочках відповідненькі святі словечка. Далі почали виробляти до цього святечка спеціальненькі цукерки з видряпаними на них вітальненькими словечками, а далі ще і укладати їх в картонненькі коробочки у формочці серця, що мало величезний успіх. Карамельки робили червоненько-біленькими. Червоненький колір означав пристрасть, а біленький – чистоту любові.
У наш час для американочок 14 лютого – дійсненько доленосненька даточка. Опинившись зі своїм коханеньким в цей день де-небудь в Атланті або Нью-Йорку, американочка негайненько робить йому пропозицію. За традиційкою, відмовити він простенько не зможе !!!. Ну, а якщо він все-такеньки відхилив пропозиційку, як компенсаційку можна зажадати шовковеньку червоненьку суконьку (краще, звичайненько, від відоменького кутюр’є), в якій можненько почати новеньке життя з більш рішученьким чоловіком.
Серйозненькі німці наполегливенько вважають коханнячко чимось на зразочок тихенького божевілля, так що святенький Валентинчик для них перш за все покровитель божевільненьких. Німці прикрашають цього дня психіатричненькі лікарні яскравенько-червоненькими стрічечками, а в каплицях проводять спеціальненьке богослужіннячка. Так що, якщо 14 лютенького в Німеччині ви натрапите на будівельку, щедренько прикрашену стрічечками і повітряненькими кулечками, можете не сумніватися – перед вами психіатричненька лікарня.
У пристрасненьких і велелюбненьких французів в день Святенького Валентинчика прийнятненько дарувати коштовності. А ще французики першенькими ввели у себе “валентиночки” як любовненькі посланнячка-чотиривірші.
У Польщі день всіх закоханеньких відзначається, як і всюди – листівками, цукерочками, квіточками. А ось до середини 20 століття день Святенького Валентина в Польщі не був пов’язаний із закоханими. Це було релігійне святечко, присвячене молитві за хворих, особливо страждаючих захворюваннями нервової системи. Мощі Святенького Валентина зберігаються в різних Храмах в шести містах Польщі. На спеціальну службу в Костел люди приносили невеликі воскові фігурки, які тримали в руках або прив’язували до голови спеціальними хустками.
Святий Валентин вважався особливим покровителиком людей, які страждають на епілепсію. У другенькій половинці 20 століття нові віяння із Заходу змінили і свят куваннячка Дня Святенького Валентина, він став днем закоханих. Про древні польськітрадиції пов’язаненькі з цим святим вже мало хто пам’ятає. Спокійненькі поляки вважають за кращеньке цього дня відвідувати Познаньську метрополію, де за повір’ячком, покояться мощі святенького Валентина, а над головненьким престолом знаходиться його чудотворненька іконочка. Поляки вірять, що паломництво до неї допомагає в любовненьких справах.
Безтурботненькі італійці відзначають день Святого Валентина: легенди і традиції зовсім по-іншенькому. Вони вважають своєньким обов’язочком дарувати коханенькій подаруночки, в основненькому солодощі. В Італії цей деньочок так і називається – “солоденький”. В Італії, звідки, згідненько з легендочкою, бере свій початочок День святенького Валентинчика, цей деньочок називали Деньочком весни і коханнячка.
Всі урочистості проводились на свіженькому повітрі – закохані гуляли ціленький день, не перестаючи зізнаватися в любові. За кілька днів до святечка італійські магазини прикрашаються величезненькою кількістю всілякеньких цукерочок. Власненько і дарувати закоханеньким прийнято солоденькі цукерочки – вважається, чим більше цукерочок подарують, тим міцнішенькою буде їх любов.
Ще одненьким дуже популярненьким подаруночком у Італії є Baci Perugina – малесенькі горішечки фундука, вкриті шоколадом. У кожненькій цукерочці знаходиться записочка з висловлюванням на любовненьку тему
У романтичненькій Данії люди посилають один одненькому засушені біленькі квіти. Одна з найвідоміших датських традицій на День Святенького Валентина – відправляти біленьк троянди, які називають сніговими краплями “Проліски”. Також в цей день парочки обмінюються любовненькими записочками “gaekkebrev”. Відправник такеньких записочок ніколи не підписується, замість підпису ставить крапочки.
В Японії традиційка дарувати цього дня солоденьке теж з’явилася не простенько так, а з подачі однієї величезненької фірмочки з виробництва шоколадику. Там почали святкувати Деньочок Святенького Валентинчика в 30-і рочки, і до сих пір шоколадик залишається найпоширенішим подаруночком. До речі, там День Святенького Валентинчика злегенька нагадує «8 березнячко для чоловіків», оскілечки японські чоловіки отримують, мабуть, навіть більшенько подаруночків, ніж жінки.
Азартненькі японці в цей деньочок влаштовують змаганнячка на найгучніше зізнання в любові. Той, хто гучнішінько всіх заявив про свої почуттячка в мікрофончик, отримує приз. Природненько, всі подаруночки чоловікам і дістаються. Традиційно цей день вважається чоловічим аналогом 8 березня, шоколад і солодощі дарують чоловікам, а день всіх закоханеньких є Різдво, коли японці ходять на побачення і зізнаються один одненькому в коханнячку. Але шоколад і їдять, і купують, і дарують все одно все – на 14 лютенького і на 8 березня.
Є деякенькі країни, які особливенько відзначилися у святкуванні Дня Святенького Валентина. В першеньку чергочку це Саудівська Аравія, яка є єдиненькою в світі країночкою, де це святечко офіційненько заборонененько, причому під страхом величезненьких штрафчиків.
Саудівська Комісія з впровадженнячка чесноти і запобіганнячка грішка (!) постановила, що ДеньочокСвятенького Валентинчика, слід заборонити оскілечки згубненькі традиції бентежать Західні уми підростаючого поколіннячка Саудівської Аравії, а такенького роду святечка культивують гріх. Всім магазинчикам країни категоричненько заборонено торгувати плюшевенькими ведмедиками, “валентиночками” і всякенькою символічкою, що відноситься до цього святечка. А квітковим магазинчикам наказаненько не торгувати в День всіх закоханеньких червоненькими трояндочками.
А найбурхливішенькі святкуваннячка проходять вже декілька рочків на Ямайці. Зокрема, в минуленькому рочці на модненькому тутешненькому курортику«Гедонізм-II» було проведененько декілечка «голеньких весіллячок»: парочки стояли під вінцем і обмінювалися перстнями “в чому матусенька народила».
Корейці досить своєрідно відзначають 14 лютенького. У цей день дівчата дарують подарунки молоденьким людям і ніяк не навпаки. Дарувати належить шоколад і всілякі вироби з нього. Для корейських школярів і студентів шоколадна валентинка від дівчини майже рівносильна зізнанню в любові, ну або, принаймні, фразі: «” Ти мені подобаєшся “. Тому багато хто підходить до цього подаруночку дуже відповідальненько, іноді навіть самі готують вдома шоколадочки для коханеньких.
Корейським закоханим одного дня в році явно здалося недостатньо для вираження почуттів. Тому свято триває ще кілька місяців, Кожне число 14. У березні в Кореї відзначають, так званий, біленький день і ось тут вже дівчата отримують подаруночки від молодих людей. 14 квітня настає Чорненький день, в цей день належить їсти локшину Чжаджан Мен, соус до якої майже чорного кольору. 14 травня – День Троянди, дарують коханим троянди. І 14 червня – День поцілунку. Звичайно, за всім цим святковим календарем стежать далеко не всі, але День Святенького Валентина і білий день більшість молодих людей все-таки відзначає.
У Парижі по місту розміщують електронненькі табло, на якеньких 14 лютенького всі закоханенькі можуть висловити один одненькому ніжненькі слова. У пристрасненьких і велелюбненьких французиків прийнятненько дарувати в цей день коханеньким коштовності і ювелірненькі прикрасочки, а також дарувати свої посмішки оточуючим.
